Поради батькам

Поради батькам з правового виховання

                                                            Якими діти народжуються – ні від кого не                                                             залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання.

                                                                                                                             Плутарх

Ø Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Ø Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Ø Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.
Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей ,створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Ø Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Ø Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.
                                                  Якщо:
• Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;
• Дитину висміюють, вона стає замкнутою;
• Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;
• Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;
• Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;
• Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;
• Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;
• Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;
• Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;
• Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

                 Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважатися, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

Коли порушуються права дитини?

· Коли немає безпеки для її життя та здоров'я.

· Коли її потреби ігноруються.

· Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

· Коли порушується недоторканість дитини.

· Коли дитину ізолюють.

· Коли дитину залякують.

· Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

· Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

· Коли її особисті речі не є недоторканими.

· Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

· Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

· Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б'ється, замикається в собі і т.д.)

· Її турбує особиста безпека і любов до неї.

· Вона часто буває в поганому настрої.

· Може втекти з дому.

· Може приймати наркотики або алкоголь.

· Може робити спроби суіциду (замаху на своє життя).

Де я можу дізнатись про права своїх дітей? До кого звернутися?

· Соціальний педагог школи Лосєва Л.Б.

· Відділ сім'ї та молоді Дніпровської  районної ради

· Загальна Декларація прав людини, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948 року.

· Конвенція про права дитини прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.02.1989 року.

· „Перші кроки”. Посібник для початкового вивчення прав людини. Amnesty International. Easton Str. London.

· Настільна книга для молоді „Твої права”. Міжнародна ліга прав дітей та молоді. Київ 1999 р.

· Комітет сприяння захисту прав дитини м. Київ, тел. 295-26-96

· Всеукраїнський комітет захисту прав людини м. Київ, пров. Шевченка 13/21-в. к.8, тел. 228-87-83

· Міжнародний Гуманітарний Центр „Розрада”, тел 234-83-68

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

· Пам'ятати,  що дитина – це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

· Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

· Навчити її казати „Ні”, навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

· Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

· Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

· Пам'ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

· Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

· Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі.

Діти, права яких порушуються часто, стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Пам’ятка для батьків.

Шановні батьки, пам’ятайте!

·     У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне завдання.

·     Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким в результаті вашого «виховання».

·     Завжди пам’ятайте! Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я.

·     Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.

·     Не ставте вашу дитину у становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.

·     Говоріть з дитиною так, щоб не залишалось жодного сумніву в тому, що ви керуєтеся турботою і тривогою за нею, а не бажанням відмахнутися, образити.

·     Будьте навіть у дрібницях до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Навіть незначну домішку брехливості, штучності діти помічають дуже добре.

·     Не забувайте поділитись зі своїми дітьми своїми досягненнями і невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради і підтримки.

·     Пам’ятайте! Вашу дитину виховують кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

·     Враховуйте основні методи виховання й переконання, вправи, стимулювання.

Пам’ятка для батьків 1. Ніколи не займайтесь „виховною роботою” у поганому настрої. 2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини ( і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу. 3. Надайте дитині самостійність, не контролюйте кожен її крок. 4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети. 5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх. 6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її. 7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме. 8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку. 9. Виховання – це наступність дій. 10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим. Ви повинні знати 1. З ким приятелює ваша дитина. 2. Де проводить вільний час. 3. Чи не пропускає занять у школі. 4. У якому вигляді або стані повертається додому. Не дозволяйте дітям та підліткам 1. Йти з дому на довгий час. 2. Ночувати у малознайомих для вас осіб. 3. Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки. 4. Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих. 5. Носити чужий одяг. 6. Зберігати чужі речі. Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли - в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони); - в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами); - в домі з’явилися голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів); - в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує); - в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання); - відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від заштриків на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин). Кілька коротких правил 1.Показуйте дитині , що її люблять такою, якою вона є , а не за якісь досягнення. 2.Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині ,що вона гірша за інших. 3.Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які її запитання . 4.Намагайтесь щодня знаходити час ,щоб побути наодинці зі своєю дитиною. 5.Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками , але й із дорослими. 6.Не соромтесь підкреслювати,що ви пишаєтеся своїм малюком . 7.Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини . 8.Завжди говоріть дитині правду ,навіть коли вам це невигідно. 9.Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму. 10.Не домагайтеся успіху силою . Примус – найгірший варіант морального виховання . Примус у сім’ї порушує особистість дитини . 11.Визнайте право дитини на помилку . 12.Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів . 13.Дитина ставиться до себе так , як ставляться до неї дорослі . 14.І взагалі ,хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини ,і тоді ви краще зрозумієте як її виховувати .                                   Памятка для батьків «Як розвинути самостійність у дітей» «Людина не може бути вільною,                                                      якщо вона не самостійна».                                                                                        М.Монтессорі 1.Визнайте особистість дитини і її недоторканність. 2.Сприяйте формуванню адекватної самооцінки. Людина з низькою самооцінкою постійно залежна від чужої думки. Формування самооцінки дитини залежить від оцінювання її батьками, тому що в цьому віці дитина ще не вміє оцінити себе сама. 3.Залучайте до реальних справ сім'ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, спільно планувати сімейні справи. 4.Розвивайте силу волі дитини. Навчайте сміливості, витривалості, терплячості, докладати зусиль для досягнення мети. 5.Навчайте планувати. Складайте план дій. Велику і складну справу вчіть розбивати на ряд Конкретних дій. 6.Привчайте до праці якомога раніше. Дитина має знати свої домашні обов'язки, вміти виконувати доручення. 7.Вчіть спілкування з іншими дітьми, дорослими людьми. При цьому памятайте – модель батьківської поведінки сприймається дитиною як зразок для наслідування. 8.Формуйте моральні якості: доброту, порядність, співчуття, взаємодопомогу, відповідальність.           Рекомендації батькам гіперактивних дітей • У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку , коли вона цього заслужила , підкреслюйте успіхи . Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах . • Уникайте повторень слів «ні» і «не можна» . • Говоріть стримано , спокійно і м’яко . • Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу , щоб вона могла його завершити. • Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію. • Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності , що вимагають концентрації уваги. • Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня . Час прийму їжі , виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові . • Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах , на ринках , кафе  тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив . • Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером . Уникайте неспокійних , гучних приятелів . Оберігайте дитину від стомлення , оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання  гіперактивності . Давайте дитині можливість витрачати надлишкову енергію . Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі .       Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей                                У роботі з дітьми з тривожністю необхідно : • Постійно підбадьорювати , заохочувати,  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях; • Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів , невдач , не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності ; • Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей; • Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ; • Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей; • Щоб перебороти скутість , потрібно допомагати дитині розслаблюватися , знімати напругу за допомогою рухливих ігор , музики , спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів на прояв сміливості, рішучості , що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем; ігри, що виражають  занепокоєння учасників , дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики  ігрових персонажів , а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» гнітючих переживань,  позбутися власних страхів. • Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою : допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас. • Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій . • Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти,  воно не вибухне,як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення. Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки • Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого. • Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. • Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її. • Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього. • Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи. • Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра). Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми: • Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей. • Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій. • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах. • Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.                Кілька порад батькам замкнутих дітей: • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми. • Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною. • Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується. Принципи спілкування з агресивними дітьми: • Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена. • Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася. • Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не дозволяйте  при дитині вибухів гніву. • Важливо, щоб дитина повсякчасно почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.                    Поради батькам конфліктних дітей • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі». • Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення. • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації. • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.